Протягом всієї історії цивілізації мистецтво виступало в двох іпостасях. В першому варіанті воно слугувало інтересам правлячого класу, у другому –говорило про проблематику сьогодення (критичне мистецтво). Наш світ змінюється і першочергові проблеми теж. Якщо раніше митці говорили своєю творчістю про соціальну нерівність, рабство, страждання –першочергові виклики тих епох, то сьогодні ми можемо бачити нові виклики на які реагує мистецтво. Маніпулювання свідомістю, масова культура, глобалізація тощо...Одна з нагальних проблем людства сьогодні – проблема екології. Ми не стикалися раніше з нею, немає прикладів художньої інтерпретації, переосмислення. Дана проблематика відрізняється від інших своїм часовим проміжком: не «вчора-сьогодні-завтра», а «сьогодні-завтра». Може саме тому часто у художньому вирішені передують агітаційні, дещо плакатні мотиви. Це можна порівняти із мистецтвом під час війни –воно прямолінійне, безапеляційне. На мою думку через декілька поколінь з’являться зовсім інші мистецькі висловлювання на цю тему.  В цих проектах мій творчий шлях перетнувся із способом життя та мислення. Сортування сміття, висадка рослин, бережливе ставлення до речей, осмислене споживання з раннього дитинства було для мене аксіомою. Не потрібно входити в образ, заглиблюватись в проблематику, чекати натхнення.

 

Проект «Нова Археологія» – органічне продовження життя. Мистецтво в даному варіанті виступає як концентрат певної субстанції. Своєрідна «вижимка» проблематики.Працюючи над проектами я відчув, що сміття має дуже негативну, деструктивну енергетику. Але в процесі його переробки у щось інше енергетичне поле змінюється. Може це і є шлях для подолання такої масштабної проблеми. Відбувається певний ритуал очищення і в кінці ми отримуємо предмет, що несе в собі колосальний заряд позитивної енергії. На відміну від інсталяційного мистецтва, мої проекти несуть в першу чергу естетику, а вже потім глядач розуміє концептуальну складову об’єктів. Цей зворотній шлях являється коротшим для усвідомлення ніж перший. Якщо робити сміття зі сміття –це не буде мистецтвом. Важко позбутися повчальності у проектах. Саме тому я роблю так, що з першого погляду незрозуміло що це, з чого зроблено, навіщо. Мандруючи Індією, я зрозумів, що свідомість постійно відстає від реальності. По свідомості Індуси живуть немов 100 років тому, коли не було загального виробництва пластику, поліетилену тощо. Раніше вони кидали під ноги шкірки від бананів, потім ці шкірки з’їдали корови. Це було відточене тисячоліттями гармонійне існування з природою. Зараз всі викидають поліетилен і корови теж його їдять. Світ змінився – свідомість - ні. Світ змінюється з шаленою швидкістю. Уклад життя, який був чудовий вчора –сьогодні ніяк не підходить. Думаю це стосується не тільки екології.